Серед першочергових задач, які стоять перед сучасною освітою, можна виділити задачу, пов’язану з підготовкою школяра к професіональній розумовій праці. Розв’язанню цієї задачі повністю відповідає технологія проектне – дослідницьке навчання, яке має на меті активне введення школярів у наукову діяльність.

Метод проектів був відомий ще у 20-і роки ХХ століття. Послідовник американського педагога Дж. Дьюї  Вільям Кілпатрік розробив „проектну систему навчання” або метод проектів. Учні мали опановувати теоретичні знання і вирішувати конкретні завдання, включаючись безпосередньо в практичну діяльність. Найбільш поширене визначення методу проектів таке:„…Це система навчання, за якою учні здобувають знання й уміння в процесі планування і виконання поступово ускладнених практичних завдань-проектів”.

Метод проектів – це послідовність дій (задум – реалізація – продукт)  яку виконують учні під керівництвом учителя і завершують створенням творчого проекту. Проектна  діяльність доповнює  навчальний процес, що  дає змогу учням найповніше виявити свої здібності, глибше засвоїти знання.

Метод творчих проектів – це гнучка система навчання, модель організації учбового процесу, орієнтована на творчу самореалізацію особистості учня шляхом розвитку його інтелектуальних і фізичних можливостей, вольових якостей і творчих здібностей в процесі створення нових моделей і послуг, які мають суб’єктивну чи об’єктивну новизну і які мають  практичне значення.

Проектне навчання особистісно орієнтоване, використовує безліч дидактичних підходів навчання, незалежні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольову гру, евристичне і проблемне навчання, дискусію, має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення у роботу в міру її виконання, дозволяє вчитися на власному досвіді і досвіді інших.

З досвіду роботи учителя фізики та інформатики КЗШ № 92 Кисельової Зої Олексіївни